Для нормування ручних робіт застосовується
аналітично-дослідницький метод.
Можливе застосування
досвідно-статистичного методу, проте його поширення
бажано обмежувати через невисоку точність та високу суб’єктивність.
Аналітично-дослідницький метод – всебічне вивчення та аналіз виробничого
та трудового процесу безпосередньо на робочому місці; розділення трудового
процесу на складові елементи, дослідження факторів, що впливають на тривалість
кожного елементу та операції у цілому, вимірювання витрат часу на кожен елемент
операції тощо.
Основа нормування цього типу трудових процесів – норми часу.
Норма часу – кількість витрат робочого часу, встановлене для виконання
однієї одиниці роботи працівником, або групою працівників (бригадою) відповідної
кваліфікації в заданих організаційно-технічних умовах.
Для цього типу трудових процесів найчастіше встановлюють норму часу на операцію, або виріб у цілому. Основні елементи
витрат та втрат робочого часу визначають наступним чином:
Оперативний час
– основна доля у нормі часу на цей вид трудових процесів, визначається шляхом
стпостережень через
хронометраж.
Підготовчо-заключний час – незначна частина норми часу, постійна за
складом дій, визначається за фотографією робочого часу, або нормативами часу.
Час на
обслуговування робочого місця – встановлюється на зміну, визначається
через хронометраж, фотографію робочого часу, або за нормативами.
Час на
відпочинок – визначається за спеціальними
методиками, залежно від
особливостей роботи може не встановлюватись.
Час на особисті
потреби – визначається за спеціальними
методиками, або через
фотографію робочого часу.
Досвідно-статистичний (оціночний) метод – нормування, виходячи з досвіду
особи, що норму встановлює (начальник, майстер, нормувальник тощо.), а також
порівняльних даних оперативного виробничого обліку. Суб’єктивний та не точний
метод, застосування якого слід максимально обмежувати.