ЛСВ консультант - Вибір методу нормування праці

ВИБІР МЕТОДУ НОРМУВАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Характер та зміст трудового процесу можуть істотно відрізнятись, залежно від змісту виконуваної роботи, використовуваного інструмента та обладнання тощо. Залежно від типу трудового процесу обирають і метод нормування. Це дозволяє отримати норми праці належної якості у мінімальні терміни. Не правильіний вибір методу нормування зазвичай призвадить до істотного зменшення точності отримуваних норм, а часто-густо ддо неможливості їх отримання.

Оберіть тип трудового процесу для якого Ви плануєте розробляти норми, та отримайте рекомендацію щодо методу нормування:

Тип трудового процесу, що нормується:

Ручні роботи – роботи, що виконуються працівником вручну, або із використанням найпростішого інструменту, без застосування завнішніх джерел енергії.

Для нормування ручних робіт застосовується аналітично-дослідницький метод. Можливе застосування досвідно-статистичного методу, проте його поширення бажано обмежувати через невисоку точність та високу суб’єктивність.

Аналітично-дослідницький метод – всебічне вивчення та аналіз виробничого та трудового процесу безпосередньо на робочому місці; розділення трудового процесу на складові елементи, дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного елементу та операції у цілому, вимірювання витрат часу на кожен елемент операції тощо.

Основа нормування цього типу трудових процесів – норми часу.

Норма часу – кількість витрат робочого часу, встановлене для виконання однієї одиниці роботи працівником, або групою працівників (бригадою) відповідної кваліфікації в заданих організаційно-технічних умовах.

Для цього типу трудових процесів найчастіше встановлюють норму часу на операцію, або виріб у цілому. Основні елементи витрат та втрат робочого часу визначають наступним чином:

Оперативний час – основна доля у нормі часу на цей вид трудових процесів, визначається шляхом стпостережень через хронометраж.

Підготовчо-заключний час – незначна частина норми часу, постійна за складом дій, визначається за фотографією робочого часу, або нормативами часу.

Час на обслуговування робочого місця – встановлюється на зміну, визначається через хронометраж, фотографію робочого часу, або за нормативами.

Час на відпочинок – визначається за спеціальними методиками, залежно від особливостей роботи може не встановлюватись.

Час на особисті потреби – визначається за спеціальними методиками, або через фотографію робочого часу.

Досвідно-статистичний (оціночний) метод – нормування, виходячи з досвіду особи, що норму встановлює (начальник, майстер, нормувальник тощо.), а також порівняльних даних оперативного виробничого обліку. Суб’єктивний та не точний метод, застосування якого слід максимально обмежувати.